Козленок из искусственной матки - реальность! Козленок из искусственной матки - реальность!

Японский профессор Ёсинори Кувабарра первым соз...

 CH Lakeshore-Farms Hit the Jackpot *B    [CAN] N112318  [USA] N129 в Украине CH Lakeshore-Farms Hit the Jackpot *B [CAN] N112318 [USA] N129 в Украине

Сперма лицензированного производителя англо-нуб...

АССОЦИАЦИЯ ПЛЕМЕННЫХ КОЗ АССОЦИАЦИЯ ПЛЕМЕННЫХ КОЗ

  В декабре месяце 2014 года был зарегест...

Коментар до Закону України «Про племінну справу у тваринництві»

4 апреля 2015 г. 23:42:11 2628

Правове забезпечення організації племінної справи у сільському господарстві регламентується Законом України від 15 грудня 1993 р. «Про племінну справу у тваринництві» (в редакції від 09 грудня 2012 р.), який визначає загальні правові, економічні та організаційні основи племінної справи у тваринництві, спрямовані на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин, підвищення економічної ефективності та конкурентоспроможності галузі[1, с. 257].


Також конкретні суспільні відносини племінної справи у тваринництві можуть регулюватися іншим законодавчими актами, зокрема ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про ветеринарну медицину», нормами Цивільного кодексу України, Кодексом України про адміністративні правопорушення тощо.


Згідно зі ст. 1 зазначеного Закону племінна справа — це система зоотехнічних, селекційних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин.

Згідно ст.6, Закону України «Про племінну справу у тваринництві» виділяються такі завдання племінної справи у тваринництві:

створення, збереження, відтворення та раціональне використання племінних (генетичних) ресурсів вищої племінної (генетичної) цінності з метою поліпшення генетичної якості тварин, підвищення економічної ефективності та конкурентоспроможності галузі;
забезпечення функціонування єдиної системи селекції у тваринництві, зокрема ідентифікації племінних тварин, племінного обліку, бонітування, оцінки тварин за якістю потомства та іншими ознаками, формування інформаційної бази даних з племінної справи та періодичної публікації аналітичних відомостей з племінної справи у тваринництві;
одержання тварин з новими високими генетичними ознаками;
ефективне використання в селекційному процесі найцінніших світових племінних (генетичних) ресурсів поліпшуючих порід;
формування власного експортного потенціалу племінних (генетичних) ресурсів;
збереження генофонду існуючих, локальних і зникаючих вітчизняних порід;
забезпечення генетичного різноманіття;
впровадження у виробництво науково-технічних досягнень з питань генетики, селекції і відтворення тварин;
створення селекційних досягнень[2, ст.6].

 

ПРАВОВИЙ СТАТУС ТА ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ СУБ’ЄКТІВ ПЛЕМІННОЇ СПРАВИ У ТВАРИННИЦТВІ.

Згідно із ст. 5, Закону України «Про племінну справу у тваринництві» виділяють такі суб’єкти племінної справи у тваринництві:
власники племінних (генетичних) ресурсів;
підприємства, установи та організації незалежно від форми власності та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які беруть участь у виробництві, збереженні, використанні, створенні, визначенні племінної цінності племінних (генетичних) ресурсів, торгівлі племінними (генетичними) ресурсами та надають послуги, пов'язані з племінною справою у тваринництві;
власники неплемінних тварин – споживачі племінних (генетичних) ресурсів та замовники послуг з племінної справи у тваринництві[2, ст.5].

Суб’єктам племінної справи у тваринництві, які здійснюють свою діяльність у межах прийнятих загальнодержавних програм селекції у тваринництві, Міністерство аграрної політики України залежно від напряму їх діяльності та якості племінних(генетичних) ресурсів присвоюється відповідний статус на основі Положення про присвоєння відповідних статусів суб’єктам племінної справи у тваринництві, затвердженого спільним наказом Мінагрополітики та УААН від 17 липня 2001 р. № 215/66, зареєстрованого в Мінюсті України 20 серпня 2001 р. за № 721/5912.


Під статусом розуміється певний стан суб’єкта племінної справи у тваринництві, який визначається видом і напрямом його діяльності,якістю наявних племінних(генетичних) ресурсів та рівнем ведення селекційно-племінної роботи. Відповідний статус суб’єкта племінної справи у тваринництві визначається за результатами проведення державної атестації та переатестації на основі Положення про відповідність суб’єктів племінної справи у тваринництві статусу племінного заводу, племінного репродуктора і племінного птахо репродуктора, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України і Української академії аграрних наук від 17 липня 2001 р. № 215/66, а у бджільництві – на основі Технологічних вимог до проведення селекційно-племінної роботи в галузі бджільництва, проведення атестації пасік і видачі племінних свідоцтв (сертифікатів), затверджених наказом Мінагрополітики України від 20 вересня 2000 р. № 185/83.


 Статус присвоюють залежно від напряму діяльності та якості племінних (генетичних) ресурсів суб’єктам племінної справи у тваринництві: племінний завод, племінний репродуктор, селекційний центр, підприємство (об’єднання) з племінної справи, контрольно-випробовувальна станція, підприємство (лабораторія) генетичного контролю, підприємство (лабораторія ) з трансплантації ембріонів, також лабораторія з оцінки якості тваринницької продукції, кінний завод, заводська конюшня, іподром, трен депо, племінна пасіка, племінний бджоло розплідник, племінна станція із шовківництва, гренажний завод[3, с.347.

 

Щодо легалізації суб’єктів племінної справи, то можна виділити норму ст. 11, Закону України «Про племінну справу у тваринництві», де передбачено, що державна реєстрація суб'єктів племінної справи у тваринництві племінних і підконтрольних тварин здійснюється шляхом внесення відповідних даних про них до державних книг племінних тварин, суб'єктів племінної справи - до Державного реєстру суб'єктів племінної справи у тваринництві, селекційних досягнень - до Державного реєстру селекційних досягнень у тваринництві. Державна реєстрація проводиться з метою формування інформаційних автоматизованих баз даних про племінні (генетичні) ресурси. Суб'єкти племінної справи у тваринництві мають право на безоплатний доступ до даних державних книг племінних тварин, Державного реєстру суб'єктів племінної справи у тваринництві та Державного реєстру селекційних досягнень у тваринництві у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері тваринництва [2, ст.11].


Власники племінних (генетичних) ресурсів зобов'язані мати сертифікати племінних (генетичних) ресурсів, які є документальним підтвердженням якості та племінної цінності племінних (генетичних) ресурсів при їх придбанні, реалізації та торгівлі. Положення про сертифікати племінних (генетичних) ресурсів та зразки сертифікатів племінних (генетичних) ресурсів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері тваринництва[2, ст.13].
Суб'єкти племінної справи у тваринництві, які зареєстровані в Держплемреєстрі, повинні подавати (надсилати) Міністерству аграрної політики та продовольства України такі документи:


Щороку до 1 лютого:


 1. Кількісні та якісні показники продуктивності стада й виробничо-господарської діяльності суб'єкта племінної справи у тваринництві за попередній рік станом на 1 січня, погоджені в Міністерстві аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим чи головних управліннях агропромислового розвитку обласних державних адміністрацій згідно; 


 2. Довідку районної служби ветеринарної медицини про ветеринарно-санітарний стан господарства (крім підприємств, що не є власниками племінних (генетичних) ресурсів).


За півріччя до 10 липня:


 1. Кількісні та якісні показники продуктивності стада й виробничо-господарської діяльності суб'єкта племінної справи у тваринництві за півріччя станом на 1 липня;

2. Довідку районної служби ветеринарної медицини про ветеринарно-санітарний стан господарства (крім підприємств, що не є власниками племінних (генетичних) ресурсів).


Щокварталу до 10 числа наступного кварталу:


 1. Кількісні та якісні показники продуктивності стада й виробничо-господарської діяльності суб'єкта племінної справи у тваринництві з початку року на звітну дату;
 2. Інформацію про корів з продуктивністю 10 000 кг і вище, що закінчили лактацію, за звітний квартал[4].

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ У ГАЛУЗІ ПЛЕМІННОЇ СПРАВИ У ТВАРИННИЦТВІ.

 

Господарська діяльність у племінній справі в тваринництві ,пов’язана з виробництвом, зберіганням і реалізацією племінних (генетичних) ресурсів, проведенням генетичної експертизи походження та аномалій тварин, підлягає ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» Ліцензії на таку діяльність видає Мінагрополітики та продовольства.

 

Інші види діяльності з племінної справи у тваринництві ліцензуванню не підлягають. [1, с. 257-258].


А що стосується норми Закону України «Про племінну справу у тваринництві», а саме статтею 9 передбачено, суб'єктам племінної справи у тваринництві (крім власників неплемінних тварин) за результатами державної атестації (переатестації) присвоюється відповідний статус. Відповідність суб'єктів племінної справи у тваринництві певному статусу визначається напрямом їх господарської діяльності, якістю наявних племінних (генетичних) ресурсів, рівнем ведення селекційно-племінної роботи та участю у створенні селекційних досягнень тощо.

Порядок проведення державної атестації (переатестації) та присвоєння відповідного статусу суб'єктам племінної справи у тваринництві визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері тваринництва. Рівень ведення селекційно-племінної роботи суб'єктів племінної справи у тваринництві, якість наявних племінних (генетичних) ресурсів, наявність селекційних досягнень визначаються за даними племінного обліку, бонітування, атестації плідників, апробації, генетичної експертизи походження та аномалій тварин. Порядок ведення племінного обліку, бонітування, атестації плідників, апробації, проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері тваринництва[2, ст.9].

 

ОБ’ЄКТИ ПЛЕМІННОЇ СПРАВИ У ТВАРИННИЦТВІ : ВИМОГИ ДО РОБОТИ З ПЛЕМІННИМИ (ГЕНЕТИЧНИМИ) РЕСУРСАМИ.

Згідно із ст. 4, Закону України «Про племінну справу у тваринництві» об’єктами племінної справи у тваринництві є: велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні, птиця, риба, бджоли, шовкопряди, хутрові звірі та кролі, яких розводять з метою одержання від них певної продукції[2, ст.4].


Згідно також із вище зазначеним Законом у ст. 10, встановлюються такі вимоги щодо племінних (генетичних) ресурсів :


- племінні тварини повинні бути ідентифіковані, зареєстровані у державних книгах племінних тварин, мати дані відповідно до вимог з племінного обліку, документів офіційного обліку продуктивності та офіційної оцінки за типом, походити від батьків, зареєстрованих у державних книгах племінних тварин;


- сперма має бути одержана від племінних атестованих плідників, допущених до використання для відтворення, ідентифікована, заготовлена та оброблена в умовах, передбачених технологічними вимогами, встановленими для цієї продукції, відповідати ветеринарно-санітарним вимогам і правилам, а дані про неї повинні відповідати вимогам з племінного обліку;


- ембріони, яйцеклітини повинні бути одержані від племінних тварин, ідентифіковані, заготовлені та оброблені в умовах, передбачених технологічними вимогами, встановленими для цієї продукції, відповідати ветеринарно-санітарним вимогам і правилам, а дані про них повинні відповідати вимогам з племінного обліку;


- плідники мають походити від племінних тварин вищої племінної (генетичної) цінності, оцінюватися за походженням, власною продуктивністю та якістю отриманого від них потомства, а дані про них відповідати вимогам з племінного обліку;


- плідники тварин, які використовуються для відтворення, атестуються та допускаються до відтворення в установленому порядку;

- підконтрольні тварини повинні бути ідентифіковані, відповідати вимогам до державної реєстрації підконтрольних тварин у державних книгах племінних тварин, мати дані відповідно до вимог з племінного обліку, документів офіційного обліку продуктивності та офіційної оцінки за типом і результати генетичної експертизи походження та аномалій тварин[2, ст.10].


Ефективність племінної справи прямо залежить від стану племінного обліку на підприємствах, які використовують племінних тварин або інші племінні (генетичні) ресурси. Племінний облік застосовується з метою організації точного, систематичного обліку походження кожної тварини, її селекційних ознак для проведення селекційно-племінної роботи, удосконалення існуючих та розробки нових ефективних методів практичної селекції, визначення більш раціональних методів добору та підбору тварин у конкретних умовах вирощування. Племінний облік – це визначення та внесення до документів з племінної справи (племінної документації) суб’єктами племінного тваринництва даних про походження, продуктивність, тип, характер спадковості і наслідування господарсько-корисних ознак та інші індивідуальні якості тварин з метою одержання систематизованих відомостей, необхідних для ведення племінної справи. Племінний облік має бути чітким, своєчасним і не громіздким.

Він узгоджується з первинним зоотехнічним та бухгалтерським обліком і складається з таких елементів:


Ідентифікації(присвоєння клички та ідентифікаційного номера);
Зважування;
Проміри;
Запис інформації про тварину у відповідні форми племінного обліку.


Таким чином, у племінних господарствах ведуть індивідуальний облік походження і продуктивності тварин усіх статевих і вікових груп. Форми племінного обліку тварин ведуть спеціалісти суб’єктів племінної справи у тваринництві незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності до вибуття тварини, після чого передаються і зберігаються в архіві[3, с. 348].

 

1. Аграрне право : [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / В. П. Жушман, В. М. Корнієнко, Г. С. Корнієнко та ін. ; за ред. В. П. Жушмана та А. М. Статівки. – Х. : Право, 2010. – С. 257-258.
2. Про племінну справу у тваринництві : закон України від 15.12.93 № 3691-XII. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // zakon.rada.gov.ua.
3. Аграрне право України: підручник / В. М. Єрмоленко, О. В. Гафурова, М. В. Гребенюк [та ін.]; за заг. ред. В. М. Єрмоленка. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – С. 347-348.

4. Про затвердження Положення про Державний реєстр суб’єктів племінної справи у тваринництві : наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13.06.2012 № 358. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // zakon.rada.gov.ua.